«Для мене війна почалася на Майдані» — Війна Юлії Сідорової (Куби)

«Сидимо за стіною зупинки, а навколо нас летять шматки асфальту, каміння та інші уламки спричинені вибухами. Тоді мені здалося, що ми вже звідти не виберемося. Ми, навіть зняли прощальне відео...», — розповідає воєнна парамедикиня Юлія Сідоровою (Куба).

У 22 році команда парамедиків на чолі з Юлією Сідоровою виїхали на евакуацію поранених: 

Ми думали, що наші хлопці підірвалися на міні та поїхали за ними, — згадує Куба, — коли приїхали на місце то побачили, що їх автівка горить — полум'я здіймалося на декілька метрів в гору. Здавалося, що ніхто не вцілів. Але з'ясувалося, що хлопці живі, бо причиною вибуху їх машини була не міна, а ворожий танк... Тому коли він вистрелив в їх автівку хлопці встигли вистрибнути.

 

Проте танк не поспішав уїжджати й залишався десь поблизу. Коли ми приїхали за хлопцями то виїхали прямісінько на дуло цього ж танку. Не гаючи часу він розпочав за нами полювання. Ми встигли сховатися від нього за автобусною зупинкою, а наш водій їздив на машині навколо та привертав до себе увагу відволікаючи від нас...», — розповідає Куба. В той день хлопці та дівчата встигли попрощатися з життям.

І це лише один з багатьох подібних епізодів з воєнних буднів Юлії. За 10 років служби схожих випадків, коли життя парамедикині висіло на волосині, було безліч:

«На Бахмутському напрямку мене відкинуло вибуховою хвилею на пару метрів», — наводить ще один приклад Куба.

Тоді Юля отримала контузію.

«Також на Бахмутському напрямку був випадок, коли в нашу машину влучив FPV-дрон. Нам пощастило, що машина була броньована, проте де у кого з хлопців розірвало барабанні перетинки, дехто отримав контузію...», — згадує Куба.

Та що казати, досить згадати бойове хрещення Юлії: То  було ще на початку війни, під час першого бойового виїзду дівчини. Неподалік Донецького аеропорту, де на той час точилися запеклі бої, ворог обстріляв з міномета автівки у якій їхали медики... Проте Кубу це не скільки не злякало: 

«Я навіть рада що перший день у мене був таким, — каже Юля, — тому що одразу прийшло розуміння — війна насправді небезпечна».

 

Для Юлі війна почалась на Майдані

«На Майдані було багато поранених і я допомагала лікарям. До того я ніколи не стикалася з пораненнями та кров'ю і я, навіть, не здогадувалася, яка в мене буде на те реакція. Тоді стало зрозуміло, що мене не лякають кров та поранення — я нормально реагую на таке і можу працювати в екстремальних умовах».

Згодом Юлія долучилася до медиків-волонтерів з медичного батальйону «Госпітальєри» де познайомилася з доктором медичних наук Денисом Миколайовичем Сурковим від якого багато чому навчилася.

У 2015 році вона доєдналася до 1-ї окремій штурмовій роті ДУК ПС, яку очолював легендарний  Да Вінчі (Дмитро Коцюбило), де зі своєю командою безплатно рятувала життя воєнних на добровольчих засадах до 2019 року. За цей час дівчина побувала у Кам'янці, Авдіївці, Широкиному, Мар'янці, Старогнатівці та інших населених пунктах Донеччини та Луганщини. Зараз Юля, навіть, не може пригадати назви всіх населених пунктів де їй довелося воювати.

Плани на мирне життя були зруйновані 24 лютого 2022 року...

У 2019 році дівчина залишила військо та повернулася до мирного життя. Займалася розробкою військової форми для жінок, пошиттям одягу — Юлія за фахом дизайнерка, й не думала повертатися до справи останніх років: 

«Я коли у 2019 році пішла з війни то думала, що вже ніколи не повернуся до медицини», — каже Юлія Сідорова.

Та всі плани на мирне життя були зруйновані 24 лютого 2022 року... Мати Юлії казала їй, мовляв, вона  своє вже відвоювала. Та донька на те мала іншу думку. Вона розуміла, що в Україні не так багато людей, які мають практику воєнних медиків та відчувала відповідальність перед країною. Свій досвід вона вважала обов'язком. У лютому 2022 року Куба знову повернулася до війська.

«Коли почалася повномасштабка, згадує Юлія, мене багато куди запрошували, зокрема Да Вінчі кликав до себе», — згадує дівчина.

Проте Юлія хотіла бути в рідному Харкові. Тому вона обирала серед військових формувань, які знаходилися на Харківщині. Перші місяці повномасштабного вторгнення Куба працювала у складі спецпідрозділу «Кракен», який один з найперших став на захист Харкова й дав бій ворогу. Саме під час евакуації бійців Кракену група Куби й перетнулася з танком. Потім вона долучилася до 92 ОШБр у складі якої служить й досі.

У моїй практиці більше значення має мій досвід

За весь час служби дівчина ніколи не почувала себе у війську ніяково:

«У воєнному побуті я не відчуваю складнощів. Зараз у нашій команді з'явилася ще одна дівчина, Тетяна, а до цього я була сама серед хлопців, які водночас були й моїми підлеглими, проте ніяких непорозумінь ніколи не виникало, — каже Юлія. — У моїй практиці більше значення має мій досвід», — наголошує вона.

Але Куба відмічає, що працювати стало тяжче: 

«Зараз все складніше ніж раніше, — каже фахівчиня, — багато хто з-поміж воєнних медиків загинули. У воєнних медиків є один мінус — частіше за все вони знаходяться там де нема укриття. А ворог, всупереч женевським конвенціям, постійно веде полювання на представників медичної служби та вицілює їх, навмисно обстрілює стабілізаційні пункти та місця передачі поранених, бо медик це та людина, яка лікує та повертає на поле бою воєнних», — пояснює Куба.

 

«Є такі ситуації, коли на автівці взагалі евакуація не можлива, бо це буде стовідсоткова смерть екіпажу. У мене був випадок, коли наш водій намагався евакуювати пораненого на квадроциклі та загинув», — згадую Юлія.

Але небезпека не лякає хоробру дівчину. За 10 років війни ворогу, навіть, не вдалося вбити у Юлії почуття гумору.

Після війни Юлія Сідорова хоче стати відомою дизайнеркою

Проте, не зважаючи, що Юлії до вподоби її заняття, у  майбутньому Куба не планує пов'язувати своє життя з медициною:

«Хоча мені й подобається ця справа, — каже вона, — все ж таки мені здається, що коли я піду з війська то займатися цим більше не буду».

Після війни Юлія хоче повністю віддатися улюбленій справі — створювати одяг та стати відомою дизайнеркою. Нещодавно, попри війну, Юлія разом зі своїм партнером —дизайнером та військовим Станіславом Бітусом, презентували колекцію одягу у Парижі. Окрім цього брали участь в Українському тижні моди (Ukrainian Fashion Week). Зараз вони створюють  колекцію під брендом «Cubitus dei». Таку назву Юлія пояснює просто: «Бо я — Куба, а мій партнер — Бітус. А ще, з латині «Cubitus dei» перекладається — «Лікоть Бога»...